Назад до Карпат



Моя мрія про подорож до Карпат здійснилася минулого місяця. І хоча я провела лише 3 дні серед гір, це були 3 незабутні дні. Я би дуже хотіла повертатися туди знову і знову...


Я поїхала до Карпат разом із дивовижною стукfamily ! Ми жили в приватній садибі, насолоджувалися туманними ранками та найгарнішими заходами сонця, споглядали на крапельки сяючої роси на зеленій траві й деревах повсюди, а нашими сусідами були Говерла і Петрос, що вразили нас з першого погляду  Я запам"ятаю цю поїздку на все життя.



День 1
В перший день ми познайомилися один з одним у нашій групі. Діставшись до місця, де ми будемо жити, ми розпакували свої речі та нам вже кортіло кудись піти, щоб насолодитися всією красою навкруги! Тому ми пішли до гірської річки. Вода була доволі холодна, але це не завадило нам порозважатися  Потім ми пішли до моста, що висів над річкою. Краєвиди - замилуватися можна! Коли ми закінчили прогулянку і “фотосесію”, ми повернулися додому та продовжили кінець дня вечіркою. Але це вже інша історія :)) Врешті-решт, всі пішли відпочивати, перебуваючи в надзвичайному збудженні перед завтрашнім важким днем, на який ми чекали найбільше...



День 2
Ми встали рано вранці, поснідали та поїхали до Карпатського біосферного заповідника, біля якого жили. Той ранок був доволі прохолодний (хоча це нормально для Карпат, а вночі тут дуже холодно навіть влітку). Прогноз погоди обіцяв дощ у другій половині дня, але все ж таки кожен сподівався, що він не буде. Погода в горах дуже мінлива, тому неможливо її передбачити. Коли ми дісталися потрібного місця, кожен був сповнений ентузіазму піднятися. Особисто я думала, що підйом не буде надзвичайно важким, Говерла лише 2061 м. Але я ой як помилялася. Пройшовши 200-300 м вгору, я почувалася неймовірно стомленою і я була не одна така! Кожен почувався так, ніби пройшов вже 10 км. Складність в тому, що підйом дуже стрімкий. Це була перша ділянка всього треку в 8 км, що ми мали пройти. Другою ділянкою був неймовірно гарний смерековий ліс, і йти там було набагато легше. Третя ділянка - полонини. Чим вище ми підіймалися, тим гарнішими були краєвиди. Не було слів, тільки захват... Ця краса нагадала мені повість Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Коли я прочитала її в школі, я саме так і уявляла Карпати, якими я їх побачила... Тож ми дісталися до останньої ділянки нашого треку і я навіть не можу передати, як же ж холодно там було. Дуже поривчастий вітер, низька температура і підвищена вологість. Ми були в місці, де утворюються хмари, тож ми могли доторкнутися до них. Однак насправді це був всього лише дуже густий холодний туман. Ми були страшенно втомлені під кінець треку, але щасливими. Особисто для мене це була справжня перемога над собою. І чесно кажучи, це варте зусиль. Я назавжди запам”ятаю це підкорення Говерли.



День 3
На третій день більша частина нашої групи поїхала. Але ті, хто залишився, продовжили подорож. Тому 3 з нас разом із 2 нашими супер-босами поїхали до Рахова - гарного міста в горах. Він особливий своїми пейзажами. Прогулюючись містом, відчувалася атмосфера європейського спокою, а в кінці кожної вулички ми споглядали величезні полонини, покриті лісом. Після Рахова ми вирішили відвідати Географічний центр Європи, що був встановлений зовсім недалеко. Красу тих місць не описати, кожен має сам її побачити. Також, ми скуштували смачнющих гуцульських страв там і повернулися до Рахова, де продовжили вечір дегустацією різних видів місцевого пива  Я впевнилась знову, що мені зовсім не подобається пиво, будь-які його види  Однак, принаймні це було цікаво. Все було чудово, але ми мали повертатися, адже вночі на нас чекав потяг, що доставив нас до міста, яке я люблю понад усе...




День 4
Тож на 4 день подорожі ми опинилися в найвеличнішому місті західної України - Місті Лева. Я приїжджала до Львова вже двічі, але все ж таки була приємно схвильована щодо дня, який ми тут проведемо. Ми відвідали різні місця. В "Криївці" ми відчули справжню атмосферу 1930х-1950х, у "Львівській копальні кави" випили ну дуже смачної кави і дізналися, яким особливим способом добувають кавові зерна, у "Львівській майстерні шоколаду" скуштували просто неймовірний шоколад, на Львівській ратуші насолодилися незабутнім краєвидом міста, а прогулюючись вузенькими вуличками, слухали гру музикантів, і це все справило на нас прекрасне враження всього дня. Закінчили ми подорож львівськими традиційними наливочками :)) Врешті-решт, нажаль, ми мусили направлятися до залізничного вокзалу. Поки ми їхали до нього на раритетному трамвайчику, я зловила себе на одній думці: "Мені ніколи не набридне повертатися сюди знову і знову. Бо Львів - то любов. І це назавжди."  

P.S. Ми запізнювалися на потяг, але, нащастя, в останню хвилину ми на нього встигли. Моя подорож завершилася. Без сумніву, я буду сумувати за цим часом (я вже сумувала, коли поверталася до Києва). І можу з впевненістю сказати, що це була одна з найкращих подій в моєму житті. ЖИВІТЬ, ЛЮБІТЬ, ПОДОРОЖУЙТЕ, guys!



Текучёва Кристина 13 Серпня 2017